Бредогенератор з динозаврами («Загублений світ»)

Палеонтолог-невдаха винаходить підсилювач тахіон (часток, протівонаправленних часу), і в компанії своєї єдиної прихильниці і продавця феєрверків потрапляє в дивний світ, заселений динозаврами, напівлюдьми-полумартишкамі і всякими гадами. Від режисера душевної страшилки про розумненьких діточок «33 нещастя» Бреда Сілберлінга чекали іскрометною атмосферної комедії, а отримали несмішний крупнокаліберний марення. У кінотеатрах навпаки сеансів «Загубленого світу» має висіти попередження «Бережіть психіку».

Перше, ніж «Загублений світ» ошелешує: він категорично несмішний. На дві години екранного часу посміхнутися змушують від сили три-чотири жарти — решта більше нагадують натужні кривляння молодших класів у шкільному КВК.

Фільм досить масштабний: за стомільйонний бюджет покажуть човен вікінгів, літак і пароплав, що лежать в пустелі, а також пустуючих динозаврів — великих і маленьких. Але якщо до середини фільму спецефекти були єдиною складовою, до якої не виникало питань, то після «Загублений світ» дає якихось лускатих виродків у гумових костюмах, скочуючись від мільйонного блокбастера до телепередачі для самих маленьких.

Спроба зрозуміти, на яку цільову аудиторію фільм розрахований, може увігнати в ступор: складається відчуття, що всі доклали руку, голову та інші місця до «Загубленого світу» думали кожен про свого глядача. Художники-декоратори, наваяли гумових ящірок, явно орієнтувалися на дітей, специ по спецефектах робили пригодницьку картину, а сценарист зі своєю вульгарщиною мріяв, здається, що працює над софт-порно зі сніговими людьми. У результаті для дитячої казки фільм неймовірно вульгарний, для підліткової комедії дуже наївний, для пригод непроходимо туп.

Дітям на «Загублений світ» точно робити нічого: кількість сортирного і сексуальних жартів в ньому просто зашкалює. Мохнате проміжна ланка між людиною і макакою весь фільм лапа за груди прихильницю палеонтолога, а він сам в якийсь момент починає обливатися сечею динозавра. Випадково потрапили на фільм гопники приголомшено мовчать і не можуть навіть придумати похабний коментар до подій на екрані: там і так все просто огидно.

Яким чином шматок кіношлака під назвою «Загублений світ» міг вийти у Бреда Сілберлінга для мене незбагненна загадка. Цей режисер зняв милого «Каспера», сентиментальний «Місто ангелів» і зворушливу казку по Лемоні Снікетту: як же його так перекосило на потенційно цікавою комедії?

Всі ж могло бути інакше — веселіше і цікавіше — і «Загублений світ» місцями змушує сподіватися, що він не такий поганий. На початку фільму є цікавий сюжетний вузлик з шматком гірської породи з минулого, на якому відбилась запальничка головного героя. Здається, у Шеклі була розповідь, де група дослідників довго розкопує кістки величезного ящера, намагаючись зрозуміти, за ким він гнався мільйони років тому — а в кінці перед ящером виявляється джип з їх власними кістками. Якщо б Сілберлінг розвивав свій фільм у цьому напрямі, «Загублений світ» від цього навряд чи став би менш безглуздим, але був би принаймні захоплюючим. Але ця штука з тимчасової петлею у фільмі проскакує мимохідь, а сюжет ближче до фіналу загортає в нетрі такий ідіотії, що стає просто незручно за те що дивишся цей клінічний марення.

Герої у фільмі в один з моментів знаходять дерево з волохатими плодами, що містять наркотичний сік, напиваються і марять. Хочеться вірити, що талановитий режисер Сілберлінг збирався знімати інший фільм — був хороший сценарій, актори, натура і задумки — а потім хтось знайшов наркотичну дерево — і понеслась! Виходячи з кінозалу, найбільше мрієш про те, щоб «Загублений світ» виявився похмільним маренням. Іноді краще курити, ніж знімати — за галюцинації не так болісно соромно….

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Adblock detector