ЕВФРАТ. Батько цивілізацій.

КОЛИСКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ
Колись у басейні Євфрату, в легендарній Месопотамії, зароджувалися і росли великі стародавні цивілізації.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Країни басейну: Сирія, Туреччина, Ірак, Йорданія, Саудівська Аравія. Найбільші міста: Дайра ез-Заур (Сирія), Ер-Рамаді,
Ес-Самава (Ірак). Исток: біля злиття річок Карасу і Мурат.
Прітгхі: Тохма, гекса, Баліх, Кабур. Вдхр.: Ель-Асад (Сирія). Впадає в річку Тигр, утворюючи річку Шатт ель-Араб. Харчування снігово-дощове.

Береги Євфрату були заселені ще багато тисяч років тому. У давні часи з цією річкою було пов’язане життя Месопотамії, області, назва якої в перекладі означає «земля між ріками». Дійсно, цей історичний регіон розташовувався в середній і нижній течії двох річок: Євфрату і Тигра (злиття їх відбулося тільки в I тисячолітті до н. Е..) —
Тут, у Месопотамії, зародилася одна з найдавніших цивілізацій Стародавнього Сходу — Шумер, що існувала в IV-III тисячоліттях до н. е.. (Її території простягалися на півдні сучасного Іраку). Вважається, що шумери стали творцями клинопису, до того ж вони широко застосовували технології коліс, а в якості будівельного матеріалу рано стали використовувати обпалені цеглини. На рубежі IV-III тисячоліть до н. е..
в містах Шумера була налагоджена система зрошення полів, вода для якої бралася з Євфрату.
Правда, при всій своїй цивілізованості шумерські міста-держави перебували в постійних конфліктах один з одним: приводом для
міжусобиць служило прагнення здобути владу над іншими землями Шумера. Велику цивілізацію чекав сумний кінець: до початку третього тисячоліття на місці колишніх багато забудованих міст залишилися лише руїни, засипаються піском.
Процвітала на месопотамських землях і легендарна Вавилон. У кращі часи влада вавілонських правителів поширювалася на землі Сирії, Туреччини, Саудівської Аравії та інших держав. Названо держава була в честь своєї легендарної столиці — Вавилона, став архетипом багатого, могутнього, але притому аморального міста. Період найбільшого розквіту припав на час правління Навуходоносора II
(600-562 рр. до н. Е..). При ньому чисельність населення столиці становила близько двохсот тисяч осіб, а красу і захищеності міста могли позаздрити багато хто. Однак зі смертю царя Вавилону прийшов у занепад, і після кількох завоюванні у II ст. до н. е.. історія царства закінчилася руйнуванням.
У IV в. область Месопотамії була завойована Олександром Македонським, надалі тут розташовувалися держави Сасанідів (III-VII ст.) і Селевкідів (IV-II ст.). Починаючи з 1534 г території Месопотамії належали Османській імперії (майбутні Сирія та Ірак також були під турецьким контролем). Європейці вперше проявили практичний інтерес до річки саме в часи панування Османов. На початку XIX ст. військовий і дослідник Френсіс Чесні (1789-1872 рр..) припустив, що через долину річки можна прокласти більш зручний торговий шлях до Індії.
Розпочата в 1836 г експедиція Чесні завершилася успіхом. Пізніше, вже в другій половині XIX ст., У британського уряду з’явилися плани будівництва залізниці в долині, але ідея реалізована не була. Після розпаду Османської імперії в 1918 г Ліга Націй надала Великобританії мандат (право зовнішнього управління) на Месопо-тамскіе землі. У 1921 р. в цьому регіоні виникло Королівство Ірак, а в 1923 р. була проголошена Турецька республіка. Сирія з’явилася на карті світу в 1946 г
У 1970-х рр. традиційне використання Євфрату в іригаційних цілях було виведено на новий технологічний рівень. На річці був побудований ряд дамб, які дозволяли не тільки використовувати великі обсяги води для зрошення, але і виробляти електроенергію. Однак багато прибережні жителі були змушені переселитися в інші райони через затоплення рідних поселень, викликаного будівництвом дамб. Згідно з підрахунками, постраждали 382 села і близько двохсот тисяч осіб вимушено змінили місце проживання.

ПАМ’ЯТКИ

| Руїни стародавніх міст (Вавилона, Ура, Марі);
| Туреччина. Газіантеп: музей в Зіугме (античний центр з пам’ятниками архітектури, знайденими скульптурами, мозаїками), печера Шаркли
(В ній знайдені знаряддя праці, пов’язані з 60 в. До н. Е..).
| Сирія. Халеб (Алеппо): Цитадель Алеппо (XII ст., Побудована на місці стародавнього акрополя), мечеть аль-Джамі аль-Кабір («Велика мечеть»,
1090 ст.), Мечеть Джамі-Кикан (XIII ст.), Церква Калб-Лавз. Археологічний музей Алеппо. Старе місто Алеппо в 1986 р був внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Дайра-ез-Заур: Арабську культурний центр, міський музей, підвісний міст Дайра-ез-Заура.
| Ірак. Ер-Рамаді: Центральна мечеть; Кербела: старовинні мечеті та бл. 20 стародавніх медресе.

НА СЛУЖБІ У ЛЮДЕЙ

Туреччині вдалося приборкати Євфрат, хоч і не з першої спроби. Але, підкорений цивілізацією,
він зміг зберегти куточки, незаймані людиною.

Річка Євфрат — найбільша в Західній Азії. Свій початок вона бере в горах Вірменського нагір’я, а потім її маршрут проходить через
території сучасних Іраку, Сирії і Туреччині. Пробиваючись через вузькі гірські ущелини, Євфрат виривається на просторе Сирійське плато, після чого спускається до Месопотамської низовини, по якій проходить більша частина шляху великої ріки.

Більшість регіонів, через які протікає Євфрат, відрізняються посушливістю, а тому води річки поповнюються в основному в гірській області біля витоків (основний спосіб харчування снігово-дощової).
Навесні настає період повені, влітку ж приходить пора межені (стояння низьких рівнів води).
Будівництво дамб і наступне затоплення прибережних сіл послужило уроком для турецької влади. Вони стали розумно використовувати сучасні технології. Нові гідротехнічні споруди дозволили знизити ризик затоплення і раціональніше використовувати ресурси річки. Ці досягнення особливо значимі в світлі того, що в наші дні величезна кількість жителів басейну Євфрату залежать від забезпечуваних річкою поставках води та електроенергії.
Євфрат не тільки служить прибережним жителям. Він став важливим політичним полем. Цікаво, що про можливе будівництво водних споруд на берегах Євфрату і Тигру задумалися ще в першій половині XX ст. Так як в даному випадку перетинаються інтереси відразу трьох країн і благополуччя їх багато в чому залежить від правильності використання Євфратської вод, було прийнято рішення погоджувати з сусідами найменші штучні зміни в течії Євфрату. Так, в 1946 р був підписаний договір між Туреччиною та Іраком, який зобов’язує виносити на обговорення всі передбачувані до реалізації Гідропроект. Незважаючи на це, будівництво дамб в 1970-х рр. мало не призвело до війни між договорами країнами: рівень води на протікає через Ірак відрізку різко знизився і уряд загрожувало військової атакою і бомбардуванням споруд в тому випадку, якщо в країну не буде пущений більший об’єм води . На щастя, проблему вдалося вирішити без застосування сили.
Тисячолітня історія освоєння людьми басейну річки Ефрату сильно вплинула на тутешні грунти, часто використовувалися в сільському господарстві (для посівів або для випасу кіз та овець). Незважаючи на скрізь проникаючу цивілізацію, в деяких куточках колишньої Месопотамії ще можна зустріти «острівці» дикої природи. У вологих областях виростають різні породи дубів, фісташкові дерева, зустрічаються і кущові рослини сімейства рожевих. У дикій природі басейну Євфрату ростуть і деякі види зернових рослин, у тому числі однозернянка, пшениця емер, жито та овес.
На віддалі від людських поселень зберігся і багатий тваринний світ. Особливо багато в цих краях хижаків: сірійські бурі ведмеді, що мешкають в Південній Туреччині, вовки, шакали, лисиці, леви і леопарди так що у мандрівників є привід турбуватися за свою безпеку в диких лісах Євфрату.

Цікавий факт

| Колись Тигр і Євфрат протікали паралельно одна одній і шлях їх закінчувався в Перській затоці. Однак у першому тисячолітті до н.е. їх русла змінилися і течії злилися, утворюючи Шатт ель-Араб.
| У Старому Завіті Біблії Євфрат носить назву «Прат», причому його відносять до чотирьох річках, виникаючою з Едемського саду і який був
рукавами єдиного потоку, який служив для зрошення райських земель. Надалі
ця річка не раз згадується в старозавітних притчах.
| Деякі з пророцтв Мохаммеда трактуються як натяк на незліченні скарби, які повинні відкритися людям, коли одного разу Євфрат вичерпається. «Євфрат виявляє в собі скарби. Той, хто бачить його, не повинен брати що-небудь з них »- так говорив великий пророк, але ніхто точно не знає, чи мав він на увазі золото або щось набагато цінніше.
| Як припускають учені, одна з причин зародження на берегах Тигру та Євфрату великих і процвітаючих древніх цивілізацій досить проста: у Месопотамії дуже сприятливі для життя кліматичні умови.
| В 2007 р іракський рибалка зловив
в Ефраті двометрову білу акулу. У пошуках їжі хижаки пропливають по кілька сотень кілометрів від берегів Перської затоки до Багдада як по Євфрату, так і по Тигру.

Джерело: Журнал «Атлас. Цілий світ в твоїх руках N74 (червень 2011)»

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: