Казка — ложь («Книга майстрів»)

У тридев’ятому державі, згідно з пророцтвом, гряде повстання каменів, керованих Кам’яної княжною.

Якщо вона роздобуде Кільце Всевладдя, тобто, вибачте, чарівний камінь Алатир, то знайде владу над світом. Камінь цей виточити ювелір Іванко, якому доведеться вибирати між порятунком світу і своєї коханої. У дві тисячі дев’ятому в Російському царстві студія «Disney» випускає свій перший фільм, зроблений в Росії, якого буде соромитися до кінця свого існування.

«Книга майстрів», бажаючи бути одночасно російським «Володарем кілець» і — спадкоємицею традицій чарівних казок Олександра Роу, не зуміла стати ні тим, ні цим. Творіння серіального режисера і продюсера Вадима Соколовського, написане ним у парі з якоюсь Ганною Старобінец, вийшло ні рибою ні м’ясом з сучком і з рівнесенько.

З перших кадрів фільм намагається бути схожим на «Володаря кілець»: башта Кам’яної княжни виглядає таким собі Ортханк посеред Ізенгард, її кам’яні слуги ардари — натуральними назгули, а довгі прольоти камери вздовж вежі і підземних ходів здаються дуже впізнаваними. Наслідування грішить і композитор Юрій Потєєнко, чия епічна музика в «Книзі майстрів» не повторює, але посилено нагадує мелодії голлівудських казкових хітів «Володар кілець» і, часом, — «Гаррі Поттер».

«Уолт Дісней СНД» і восьми-мільйонні бюджету забезпечили фільму хороші ефекти: сцена створення ардаров і те, як небеса у фіналі багровеют від чарівництва Кам’яної княжни, дуже вражають. Але вся візуальна розкіш «Книги майстрів» запороти сюжетом, побудованим як комп’ютерний квест — коли красиві комп’ютерні сцени використовуються як заставки перед черговою порцією ходінь-розмов головного героя.

Фільм не захоплює несподіваними сюжетними ходами і не змушує переживати за долю Іванушки та інших казкових героїв. На екрані втілений немов не казковий світ, а геймплей простацькою комп’ютерної ходілкі, в якій поганий сюжет змушує на одному рівні втекти про Баби-Яги, на іншому — звільнити русалку, щоб потім її хахаль допоміг проникнути в башту, і так далі.

Рівень постановки при цьому нагадує гастролі аматорського театру з картонними декораціями і костюмами, зшитими з обносок. У поєднанні з непоганою комп’ютерною графікою це незгладимо діє на психіку.

Фільм спочатку дитячий, але для дорослих він заряджений дуже міцними жартами і стьобом. Гумор цей, однак, не такий, який був би доречний в добрій і дитячій казці. Наполовину він складений з обігравання сучасного в інтер’єрах старовини (не найоригінальніша, м’яко кажучи, тема), частково — через пошленькіх слизьких жартів. Дійсно хороші лише тридцять четвертий богатир, традиційно класно зіграний Михайлом Єфремовим, та говорить дзеркало — Валентин Гафт, бурчати про нерви та параграф 78.

«Книга майстрів» дуже хоче вважатися продовженням традицій чудесних радянських казок, і тому зібрала всіх самих іменитих і улюблених народних артистів. Ось тільки молодь, зайняту в головних ролях, явно запросили не за майстерність, а за прігожесть — Іванушка, Катя і Кузьма виглядають у кадрі дерев’яними, Кам’яна княжна — кам’яною, а панська дочка Клава — гумовою.

Пан — Куравльов, богатир — Єфремов, баба Яга — Ахеджакова та Кащей — Куценко ж просто не знають, що грати — в «Книзі майстрів» для них передбачили не характери, а сюжетні функції — з’явитися у потрібний час, як чортик з коробочки, сказати кілька фраз і зникнути. Наприклад пан, який вирішив одружити Іванушку на своїй доньці Клаві, разом з нею пропадає з кадру на рік (!), Поки Іван вивчає книгу майстрів (видно, як за вікном змінюються сезони).

Загалом, затія зняти російський «Володар кілець» у традиції Олександра Роу «Діснею» не вдалася — «Книгу майстрів» робили аж ніяк не кіно-майстра. На добрих чарівних казках, знятих Роу, виховано багато сучасні глядачі, які і сьогодні їх із задоволенням переглядають. «Книга майстрів» ніколи не ввійде в цю скарбницю — ця стрічка непоказний кругляк, який захочуть переглядати наново, можливо, ті, у кого серце не кам’яне — але однозначно кам’яна голова.

Казка — жанр повчальний, і радянські казки виховували добротою і прикладом своїх героїв. А «Книга майстрів» містить тільки жуйних мораль рівня «Дому 2» — що любов розтопить камінь у серце. Ця млява гнильцю — єдине зміст порожнього фільму-фантика, в якому крім неї немає ні натяку, ні уроку для молодців допризовного віку.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Adblock detector