Сумна історія.

Її везли на лікарняному каталці з брудному тьмяно освяченого коридору дві медсестри.Отовсюду віяло холодом.

Ее каламутний погляд, потріскані губи, біле як крейда особа-вона була оточена ореолом смерті, смерть витала над нею підкрадаючись з 
усіх боків, стискаючи серце, дивлячись порожніми очницями в яких була неминучість …. В тумані свідомості вона чула
уривки фраз-“кровотеча” “бідна дівчинка” “хотілося жити” і тільки одна думка була в голові-Де ж мій хлопчик? Чому не
поруч?
А хлопчик вбіг у двері лікарні шукаючи свою улюблену дівчинку, ненавидячи людей, не обертаючись на окрики медперсоналу
він біг по коридору, у вухах дзвеніла порожнеча і безісходность. “Ні, ні, ні” – говорив він собі-“Я люблю, люблю, люблю
…..”
Нарешті Він побачив Ее.Сердце разорвалось.Он підбіг, глянув у мерехтливі темні очі, в них відбилася любов і ….. пустота.
Она посміхнулася, по щоці скотилася повільно слеза.взяв його за руку і тихо прошепотів “Люблю” пішла навік …………..
………..
Кімнату пронизав Його крік.Он впав на коліна і заплакав ………

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *