Сумна історія.

Її везли на лікарняному каталці з брудному тьмяно освяченого коридору дві медсестри.Отовсюду віяло холодом.

Ее каламутний погляд, потріскані губи, біле як крейда особа-вона була оточена ореолом смерті, смерть витала над нею підкрадаючись з 
усіх боків, стискаючи серце, дивлячись порожніми очницями в яких була неминучість …. В тумані свідомості вона чула
уривки фраз-«кровотеча» «бідна дівчинка» «хотілося жити» і тільки одна думка була в голові-Де ж мій хлопчик? Чому не
поруч?
А хлопчик вбіг у двері лікарні шукаючи свою улюблену дівчинку, ненавидячи людей, не обертаючись на окрики медперсоналу
він біг по коридору, у вухах дзвеніла порожнеча і безісходность. «Ні, ні, ні» — говорив він собі-«Я люблю, люблю, люблю
…..»
Нарешті Він побачив Ее.Сердце разорвалось.Он підбіг, глянув у мерехтливі темні очі, в них відбилася любов і ….. пустота.
Она посміхнулася, по щоці скотилася повільно слеза.взяв його за руку і тихо прошепотів «Люблю» пішла навік …………..
………..
Кімнату пронизав Його крік.Он впав на коліна і заплакав ………

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: