Їжачок і ведмедик.

Якщо тебе немає, то й мене нет.

Еще зовсім трохи — і загоряться зірки, і випливе місяць і попливе, погойдуючись, над тихими  осінніми полями. Потім місяць загляне в ліс, постоїть трохи, зачепившись за верхівку найвищої ялинки, і тут його побачать Їжачок з Ведмежам.

— Дивись, — скаже їжачок.

— Угу, — скаже Ведмедик.

А місяць підніметься ще вище і заллє своїм холодним, тьмяним світлом всю землю. Так було щовечора в цю ясну холодну осінь. І кожен вечір Їжачок з Ведмежам збиралися то у Їжачка, то у Ведмежати і про що-небудь говорили. От і сьогодні Їжачок сказав ведмедика: — Як усе-таки добре, що ми один в одного є! Ведмедик кивнув. — Ти тільки уяви собі: мене немає, ти сидиш один і поговорити ні з ким.

— А ти де?

— А мене немає.

— Так не буває, — сказав Ведмедик.

— Я теж так думаю, — сказав Їжачок.

— Але раптом ось — мене зовсім немає. Ти один. Ну що ти будеш робити?

— Піду до тебе.

— Куди?

— Як — куди? Додому. Прийду і скажу: «Ну чого ж ти не прийшов, Їжачок?» А ти скажеш … — От дурний!

Що ж я скажу, якщо мене немає?

— Якщо немає вдома, значить, ти пішов до мене. Прибіжу додому. А-а, ти тут! І почну …

— Що?

— Лаяти!

— За що?

— Як за що? За те, що не зробив, як домовилися.

— А як домовилися?

— Звідки я знаю? Але ти повинен бути або в мене, або у себе вдома.

— Але мене ж зовсім немає. Розумієш?

— Такот же ти сидиш!

— Це я зараз сиджу, а якщо мене не буде зовсім, де я буду?

— Чи у мене, або у себе.

— Це, якщо я є. — Ну, так, — сказав Ведмедик.

— А якщо мене зовсім немає? — Тоді ти сидиш на річці і дивишся на місяць.

— І на річці немає.
— Тоді ти пішов куди-небудь і ще не повернувся. Я побіжу, обнишпорить весь ліс і тебе знайду!

— Ти все вже обнишпорив, -сказав Їжачок.

— І не знайшов.

— Побіжу в сусідній ліс!

— І там немає.

— Переверну все догори дном, і ти знайдеш!

— Ні мене. Ніде немає.

— Тоді, тоді … Тоді я вибігаючи у полі, — сказав Ведмедик. — І закричу: «Е-е-е-жи-и-и-к!», І ти 
почуєш, і закричиш: «Медвежоно-о-о-к! ..» Ось.

— Ні, — сказав Їжачок. — Мене ні крапельки немає. Розумієш? — Що ти до 
мене причепився? — Розсердився Ведмедик. — Якщо тебе немає, то і мене немає. Зрозумів?

— Ні, ти — є; а от мене — ні. 
Ведмедик замовк і насупився. — Ну, Ведмедик! .. Ведмедик не відповів. Він дивився, як місяць, піднявшись високо над лісом,
ллє на них з їжачком свій холодне світло.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: