«Залюднений острів» — це перемога над майбутнім російського кіно

Власне, рецензувати цей продукт надзвичайно складно, бо до кінематографа він має дуже опосередкування відносин.

Ні, відеоряд, рясно присмачений дуже просунутими за мірками російського екрану спецефектами, звичайно, присутня. Є хороші актрескіе роботи. Є якась подоба звукового супроводу, який своїми децибелами впливає на мозок не гірше башт-випромінювачів. Є й спроба монтажу. Але всі разом — це не кіно, це безглузда візуалізація та цитування літературного першоджерела без спроби режисерського переосмислення і без атмосфери.
Історія знає приклади, коли хороші кліпмейкери ставали надалі непоганими режисерами. Взяти того ж МакДжі, який зумів дослужитися до посади реаніматора франшизи «Термінатор».
Історія знає й приклади, коли за суму в три рази меншу, ніж була витрачена на зйомки «Залюдненого острова», створювалися цілі світи з рівнем деталізації, яка і не снилася головному російському фільму 2009 року. Ну, звичайно ж, мова йде про лукасовской «Нової надії».

Хтось скаже, що це було дуже давно і з тих пір серйозна опрацювання інопланетних цивілізацій сильно подорожчала. Костюми, термінологія, засоби пересування, засоби зв’язку, гроші, врешті-решт. Можливо. Але явно не на стільки. Якщо мова йде про деталізацію, а не про гламурної підробці. Ось у фільмі «Кін-Дза-Дза» була опрацювання. І це при повній відсутності комп’ютерної графіки і модних модельєрів. Саме тому всі ці «цикі з цвяхами», «кеце», «тренклютірую нахрен» і «ку» знають все.

А, якщо вже говорити про Стругацьких, то варто згадати і «Сталкер» Тарковського. Його фільм — це абсолютно авторський твір без натяку на спецефекти, що має мало спільного з літературним першоджерелом. Але яка акторська гра і та сама атмосфера, що затягує чистіше самої зони? Мороз по шкірі.

Але у випадку з Федором Бондарчуком з самого початку все було інакше.

Після державною «9 роти», розкачайте перед ним червону килимову доріжку, що веде в партію чиновників і зірок того, що в Росії помилково називається шоу-бізнесом, поява фільму рівня «Залюдненого острова» варто було чекати. І якщо б Бондарчук зняв ще більш державну картину з повним державним фінансуванням і бюджетом в 100 мільйонів доларів, в цьому не було б нічого дивного. Зрештою, державні гроші, хто їх рахує. Але про що думали приватні інвестори, вкладаючи в його проект мільйони «Джордж Вашингтон»?

Природно, вони схаменулися. Це видно і по майже істеричної рекламної кампанії другого фільму і з дивним гаслам, що виблискували «трансформеровскім» шрифтом у трейлерах, і оголошує, що всім нам належить побачити «інший фільм». Інший в порівнянні з чим? З першою серією? Взагалі з фільмами Бондарчука? Уявіть собі аналогічний девіз у ролику другої частини «Володаря кілець», яка своїм темпом і насиченістю дією сильно відрізнялася від першої. Або, скажімо, в трейлері фільму «Термінатор. Судний день»? Та хоч в ролику чергової серії «поттеріани». Інший Гаррі Поттер?! Звучить?

Навіщо робити завзятий акцент на тому, що глядачі, за ідеєю, і так розгледять на екрані? Може, потім, що побачити ці відмінності неозброєним оком неможливо? Оскільки дві-три додаткові намальовані на комп’ютері сцени і кілька обліплених фанерними щитами радянських танків — це не відмінність, і великі вибухи — це не відмінність. А в усьому іншому друга частина «Населеного острова» така ж мішанина з вибивається барабанні перетинки звуку, експериментів зі світлофільтрами і рваного монтажу.

Найімовірніше, ось це саме «інший» — не що інше, як спроба продюсерів відхреститися від першого кошмару. «Приходьте в кінотеатри. Ми покажемо вам зовсім інший фільм», — вселяють вони нам. І ми прийдемо, бо як не підтримати вітчизняного кіновиробника, нехай і втратив будь-яке почуття міри.

Безглуздо міркувати про те, скільки людських життів можна було б врятувати у нашій країні за ті майже 40 мільйонів доларів, які були витрачені на цей проект. Більш того, безглуздо припускати скільки фестивальних картин можна було зняти за ці гроші, потрап вони в руки не державних, а просто хороших режисерів. Зрештою, рахувати чужі гроші — справа невдячна. Суть в іншому.

Сам Бондарчук в останніх інтерв’ю говорив, що епоха крупнобюджетного кіно в Росії закінчується. Що фінансова криза, мовляв, зробить неможливим зйомки картин масштабу «Адмірала» чи того ж «Залюдненого острова» надалі. Це неправда. Якщо російським блокбастерам і судилося канути в лету, то не з вини кризи. А через відсутність довіри до таких проектів з боку інвесторів, що якраз і підривається вкрай дорогими експериментами режисерів-партійців.

Піарники проекту твердять як заклинання: «Залюднений острів» — це щось небачене для нашого кіно. Це спецефекти на рівні світових стандартів, це масштаби на рівні «Війни і миру», це глибина думки на рівні Макіавеллі, це сутичка порядку зі свободою! «На чиєму ти боці?!» — Голосять вони. Та ні на чиїй. Вірніше, на стороні хорошого вітчизняного кіно, якого чимало. А «Залюднений острів» — це не сутичка Мак Сіма з Мандрiвцем. Це битва з майбутнім нашої кіноіндустрії. І вірогідність його поразки, на жаль, велика.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: