Замітка «мама».

Мама, ти мене, будь ласка, пробач!
Знаю, я трошки змінилася …
Не лай мене і не суди,
Просто я без пам’яті закохалася …

І всі думки, знаєш, про одне.
Ти зрозумієш, була і ти підлітком.
Просто, мама, думки все про нього,
І забути його зовсім не просто.

Ти вибач за те, що я мовчу,
Що сльозами я ділюся з подушкою,
І за те, що іноді кричу.
Знаєш, мамо, стала я іграшкою …

Він, як лялькою, довго крутив мною,
Сам того анітрохи не розуміючи,
Але любові моєї він не хотів …
Ти вибач за те, що я інша.

Тільки колишньої мені вже не стати,
Губи розучилися посміхатися.
Якби знала ти, як важко
Мені крізь біль і страх при всіх сміятися.

І в грудях, ти знаєш, все так пече,
Не можу забути ні на хвилину …
Мамочко, а він же не прийде!
Без нього, скажи, як жити я буду?

Ти зі мною побудь, не йди,
Допоможи все це пережити …
Ти мене зрозумій і то моє,
Просто я хочу щасливою бути …

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: