Астрахань – місто в дельті Волги (подорожі)

Астрахань відома з XIII ст., І назва міста налічує близько двадцяти варіантів: Аджітархан, Астрахан, Астаракан, Астрохань, Аштарахань, Хаджітархан та ін Не менше і варіантів тлумачення цієї назви.

Астрахань - місто в дельті Волги (подорожі)
У 1333 г арабський мандрівник Ібн Баттута відвідав ці місця і побачив поселення на правому березі Волги. Почувши назву селища від місцевих жителів, освічений араб зрозумів його як «Хаджі-Тархан», що приблизно означало «місце, де паломники можуть не платити податки». Деякі історики вважають, що назва міста походить від слів «ас» і «тархан»: «селище асів, вільний від податків». Інші тлумачення не настільки екзотичні і пов’язані з низьким розташуванням місця: «місто в пониззі», «нижній» і пр.

В 1395 г Хаджі-Тархан здався на милість завойовника Тимура і був повністю розграбований. Однак поселення вціліло, хоча і прийшов поступово в занепад разом з усією Золотою Ордою. З 1456 р воно переходить у володіння Махмуда, колишнього хана Великої Орди, що заснував Астраханське ханство. Вже тоді Хаджи-Тархан став іменуватися Астраханню і став столицею ханства. Піддані хана промишляли торгівлею сіллю і грабунком торгових караванів на Волзі, що перевозили шовку, прянощі та інші східні товари.

Астрахань володіла важливим політичним і торговельним становищем, т к. знаходилася на перехресті торгових шляхів: сухопутних, річкових і морських. Заволодіти цим дохідним місцем хотіли багато, чому Астраханське ханство постійно піддавалося нападам ногайців і кримчаків. Черговий загарбник тут же садив на ханський трон свого ставленика і починав збирати податки з усіх проїжджаючих. Опинившись на такому вигідному посту, ці ставленики тут же замислювалися про незалежність, для чого шукали союзу з усе більш могутнім Московським царством. У 1551 г астраханський хан – кримський ставленик – вступив в переговори з російським царем, але злякався гніву турецького султана і взяв у полон російського посла.

Така ханська політика розгнівала московського царя Івана Грозного, і він відправив на взяття Астрахані 30 000 стрільців. У 1554 р після короткого бою росіяни захопили Астрахань і посадили на ханство свого ставленика. Але той виявився зрадником, і в 1556 г росіяни знову оволоділи Астраханню. Щоб уникнути зради ханство було ліквідовано, його територія увійшла до складу Московського царства, а населення присягнуло на вірність Івану Грозному.

Слід зауважити, що всі вищеназвані події відбувалися в 12 км від нинішньої Астрахані. У 1558 г перший астраханський воєвода Іван Черемисинов побудував фортецю на новому місці, для чого переніс Астрахань з правого берега на лівий. Цей рік і вважається роком заснування Астрахані. Місто перенесли на нове місце з метою оборони: тепер до Астрахані можна було дістатися лише на човнах (татари 8 ті часи човнами не користувалися) або довго пробиватися крізь болота і очерети, що зводило нанівець раптовість нападу.

У 1580-1620 рр. були побудовані міцні кам’яні стіни з вісьмома вежами. Укріплене місто став наповнюватися російськими переселенцями. Проте якщо від зовнішньої небезпеки вдалося позбутися, то від бунтів і заколотів донських і терських козаків, а також соратників Степана Разіна Астрахані довелося неабияк настраждався.

Поступово Астрахань стала політичним форпостом Росії на кордонах з країнами Сходу, великим торговим і промисловим містом і зберегла своє найважливіше значення до наших днів.

В кінці XX ст., З утворенням Російської Федерації, Астрахань опинилася в новій геополітичній ситуації, але зберегла своє положення південного форпосту Росії. Через місто проходить Волга – головна водна артерія Росії і водний шлях з прикаспійських держав у Чорне, Середземне, Балтійське і Північне моря.

Астрахань – місто багатонаціональне: тут живуть представники понад 100 національностей, які дотримуються 14 релігійних конфесій, діють 17 товариств національних культур і понад 150 громадських об’єднань.

Чисельність населення міста постійно зростає, і Астраханська область вже входить до п’ятірки суб’єктів Російської Федерації з природним і міграційним приростом жителів одночасно. У 2008 р постійне населення області збільшилося на 4400 осіб.

Населення зайняте в основних галузях економіки міста, зокрема на 120 великих і середніх підприємствах. Підприємства паливно-енергетичного комплексу базуються на Аксарайський газоконден-Сатні родовищі. «Газпром видобуток Астрахань» дає 60% від загального обсягу промислового виробництва Астраханській області і є найбільшим російським експортером сірки на світовому ринку (20% світового ринку).

Машинобудування орієнтовано на портове положення міста: тут діють 14 суднобудівних заводів. Колись процвітала рибопереробна промисловість переживає спад через скорочення улову. Але Астраханський транспортний вузол зберіг своє значення (тут 21 порт) і дає можливість грунтовно скоротити тривалість вантажних перевезень з Південно-Східної Азії до Західної Європи – у порівнянні з відомими морськими маршрутами через Середземне море і Суецький канал.

Завдяки розгалуженій транспортній мережі Астрахань стала одним з найбільш привабливих об’єктів туризму на Каспії, і тут чимало стародавніх споруд,

Астраханський кремль – пам’ятник федерального значення з 1980 р. Для його будівництва використовувався цеглу з руїн Сарай-Бату – колишньої столиці Золотої Орди, яка перебувала на березі річки Ахтуби. У літописі так сказано про цю чудову творі російського зодчества: «… зроблений місто незліченно хороший, і кругом його пояс мар-морен, зелен та красен». Товщина кам’яних стін від 2,8 до 5,6 м, висота – від 7 до 11,3 м. У XVII в. багатотисячне військо калмицького хана Хо Орлюка намагалося взяти місто приступом, але понесло величезні втрати і з ганьбою відступило.

На території самого кремля є багато інших пам’яток. Серед них Успенський собор з п’ятьма позолоченими головами та Соборної дзвіницею, на якій годинник грають «Слався!» М.І. Глінки, Троїцький собор, Кирилівська каплиця і Архієрейський будинок.

У дельті Волги, на південь від міста, розкинувся Астраханський природний заповідник площею 70 тис. га, більше 11 тис. га з яких – морська акваторія. Історія заповідника розпочалася в 1865 р., коли в дельті Волги була виділена «заборонена смуга» для відтворення риб. Нинішній заповідник це незліченна безліч островів, на яких мешкають понад 30 видів ссавців і 260 видів птахів. Лебеді, пелікани, білі журавлі-стерхи, єгипетські чаплі живуть тут, коли перелітають з місць гніздування в район зимівлі.

Багатюща природа дельти Волги привертає до Астрахані не тільки любителів риболовлі, а й звичайних туристів зі всього світу.

Цікавий факт

■ Срібна 25-рублева монета із зображенням панорами Астраханського кремля стала другою, випущеної Банком Росії в 2008 р. в серії «Пам’ятки архітектури Росії» Діаметр монети – 60 мм, маса срібла 925-ї проби – 155,5 г, викарбувана на Московському монетному дворі «Гознака» накладом 2 тис. шт.

■ Знаменита астраханська вобла – різновид плотви, що відрізняється більшою величиною (до 30 см). Є три відокремлених стада вобли: северокаспійское (астраханський вобла), азербайджанське і туркменське. Останнім часом в Астрахані стали готувати солону ікру вобли і поставляти її виключно в Стамбул, де її називають «тарама» і живляться нею малозабезпечені турки і греки.

Цікавий факт

■ Місцева легенда стверджує, що

в 1558 р., вибираючи місце для нового міста і фортеці, перший астраханський воєвода Іван Черемисинов зупинив свій вибір на найвищій точці в цих місцях. Це був т. зв. Заячий бугор, на якому під час повені рятувалися від води зайці, в ті часи Волга протікала прямо біля стін фортеці, що видно на старовинних гравюрах.

■ Астраханська католицька церква стала третім за часом заснування католицьким храмом в Росії – після петербурзького і московського.

ПАМ’ЯТКИ

■ Астраханський кремль (1562-1589 рр.).: Успенський (1698-1710 рр..) І Троїцький (XV1-XVIII ст.) Собори, бувши. Архієрейський будинок (XVI-XVIII ст.), Гауптвахта (1807 р.), Кирилівська каплиця (XVII-XIX вв.). будівля цейхгаузу (1844 р.), консисторія (1655 р., 1844 р.,), Череповище і др

■ Особняки: Губіна (1897 р.), Будагова (1910-1916 рр..), Шелехова (1885 р.);

■ Демидівське подвір’я (XVII-XVIII ст.);

■ Дерев’яні житлові будинки в «російською», або «ропетовском» стилі;

■ Набережна Петра Першого;

■ Консерваторія;

■ Філармонія;

■ Міст Закоханих;

■ Дім Астраханського козачого війська;

■ Церква Іоанна Златоуста (1763 р.);

■ Індійське торгове подвір’я (XVII-XIX вв.);

■ Астраханський природний заповідник;

■ Біла мечеть;

■ Чорна мечеть.

Цікавий факт

■ У 1873 г астраханські судновласники брати Артем’єва створили перший в світі нафтоналивний танкер. Для транспортування нафти її наливали безпосередньо в металевий трюм парусної шхуни «Олександр». Пізніше власники шхуни отримали велику золоту медаль на Всеросійській художньо-промисловій виставці.

ЕКОНОМІКА

Промисловість: газовидобуток, судноремонтна і суднобудівна, стекловоло-кінна, рибопереробна, плодоовочева, тепловозоремонтний. Сільське господарство: рослинництво (томати, рис, картопля, баштанні, зернові), тваринництво (мясошерстное і молочне вівчарство, конярство, птахівництво).

Сфера послуг: туризм, фінансові послуги, транспорт, торгівля.

ЗАГАЛЬНІ С8ЕДЕНІЯ

Адміністративний центр Астраханської області Російської Федерації. Розташування: Прикаспійська низовина. Адміністративний поділ: 4 райони (Кіровський, Радянський, Ленінський, Трусовском).

Найважливіший туристичний район: центральна частина міста (острів) Мови: російська (офіційна), казахський, татарський. Релігії: православ’я – 5t%, іслам – 23%, інші (протестантизм, буддизм та ін) і атеїзм – 26% Етнічний склад: росіяни, казахи, татари. Найбільша річка: Волга.

Найважливіший аеропорт:

Астраханський аеропорт “Наріманова” Найважливіші порти: Астраханський порт, Астраханський морський рибний порт, «Стрілецьке-Термінал».

За матеріалами журналу АТЛАС

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *