Бездротовий інтернет Yota. Ні йоту тому!

Історія компанії «Скартел» — корисне посібник для інвесторів і менеджерів технологічних стартапів.

Зовсім скоро, в травні 2011-го, компанії «Скартел» виповниться чотири роки. Головне завдання цього гравця телекомунікаційного ринку Росії, викликав принаймні на початку свого шляху щирі симпатії у користувачів та експертів, — побудова мережі швидкісного бездротового доступу в Інтернет. Почавши свою активну діяльність у 2009 році з комерційного старту власної мережі мобільного WiMAX у Москві та Санкт-Петербурзі, оператор за минулий час не міняв команду топ-менеджерів. А ось корекція стратегії відбувалася мінімум двічі. З чого б?
Сьогодні доля цього інноваційного стартапу не викликає вже істотних побоювань: «Скартел» приміряти на себе роль одного з провідних будівельників національної мережі бездротового доступу четвертого покоління. Саме час підбити проміжні підсумки.

Штрихи до портрета

Якщо вірити даним бази «Спарк-Інтерфакс», то 100% ТОВ «Скартел» належить кіпрським компаніям, за якими проглядається громада Ростехнологій і фонд Telconet Capital Limited Partnership. Навіщо така складна конструкція? Можливо, це не більше ніж данина традиції. Відомо: ніщо так не заспокоює справжніх, а не номінальних власників, як усвідомлення факту, що реальний контроль над бізнесом можна здійснювати подалі від цікавих очей, поза юрисдикцією РФ.

Дебют «Скартел» відбувся дуже по-російськи: необхідні частоти для будівництва мережі компанія отримала не на конкурсі, а просто купивши необхідну кількість «паперових» операторів, єдиним активом яких були ліцензії та частотні присвоєння в діапазоні 2,5-2,7 ГГц, підходящому для побудови WiMAX-мереж. Причому обійшлася ця операція, наскільки можна судити, не надто дорого. Чи то власники придбаних фірм виявилися альтруїстами, чи то переконували їх зі знанням справи. Втім, і оператори «великої трійки» у свій час також вдавалися до вельми цікавим фінтам для отримання частот.

У мережі передачі даних були інвестовані дійсно значні кошти. Послуги мобільного WiMAX під маркою Yota надаються в Москві, Санкт-Петербурзі, Уфі, Сочі й Краснодарі. А в Казані, Новосибірську, Самарі і Пермі (а також у «ще одному місті», який на момент відправлення номера до друку компанія не називала) розгорнуті проекти на базі стандарту LTE (передова технологія зв’язку четвертого покоління, що забезпечує високу швидкість передачі даних).

На питання про те, яким чином оператору вдається космічними темпами проскакувати численні і великотрудні процедури погоджень, гендиректор «Скартел» Денис Свердлов відповідає: так, напевно, це виглядає дуже дивно, але так вийшло. У принципі — не дивно. Відомо, що, володіючи потужним адміністративним ресурсом, багато проблем (які навіть куди більш великими компаніями вирішуються зі скрипом) можна подолати в одну мить. Хіба що в даному випадку мова, здається, йде зовсім не про заслуги менеджменту. Просто пощастило з власниками. А точніше, з основним акціонером — Сергієм Чемезовим, справжнім політичним важкоатлетом. Досить перегорнути його біографію. У 1996 році — начальник відділу зовнішніх економічних зв’язків Управління справами Президента РФ. Через 8 років — вже генеральний директор «Рособоронекспорту». З 2007 року — керівник потужної держкорпорації «Ростехнології». А ще Чемезов, як відомо, знаходиться у відмінних дружніх стосунках із головою уряду Путіним. Важливий штрих до портрета.

«Скартел» важко назвати відкритою компанією. Принаймні — відкритою для спілкування. Так, цей гравець діє на вільному ринку і до цих пір в мінімальному ступені залежав від державних контрактів (у загальному обсязі обслуговуваних клієнтів на «кор-Пората» доводиться не більше 3%, так що органи влади в цій статистиці просто губляться). Не бере участь оператор і в гучних тендерах (може бути, і правильно: федеральні оператори «великої трійки» «Скартел» поки що легко обходять). Що ж стосується відносин з громадськістю та взаємодії зі ЗМІ, то цей вектор активності компанії будується за принципом «Нам все одно».

Показово: ось уже більше року в «Скартел» немає PR-директора, який здійснював би взаємодія з пресою. Вивчивши кілька
десятків кандидатів, керівництво компанії, мабуть, прийшов до висновку, що в Росії такий фахівець поки не потрібен. У підсумку спілкування зі ЗМІ обмежується протокольної розсилкою прес-релізів та періодичними заходами, в ході яких пул профільних журналістів отримує можливість поспілкуватися з менеджментом компанії. Зауважимо: в ході таких зустрічей керівництво «Скартел» висловлюється у справі і навіть досить відверто. Ось тільки трапляється це вкрай рідко.

З активністю в соціальних медіа справи також йдуть як мокре горить. У корпоративному ЖЖ-щоденнику, де ще на початку 2010 року відверто обговорювалися всі деталі розвитку компанії, давно не з’являється новин. Корпоративний блог, незважаючи на цікаву ідею і практично повну готовність, так і не стартував. Новомодну традицію «завести свій Twitter» у компанії вирішили було підтримати, але незабаром кинули і цю затію. Попрацювавши протягом пари місяців у ролі «офіційних блозі-рів», гендиректор Денис Свердлов і виконавчий директор Yota у Росії Ігор Торгів відмовилися від продовження експерименту — спілкування з користувачами і аналітиками в Мережі згасло.

Важко вважати значущими і досягнення на міжнародній арені. За всіма ознаками виходило, що бренд Yota повинен стати транснаціональним. Але незабаром стало ясно, що домашній ринок надовго залишиться основною територією, на якій компанія здатна домогтися значущих успіхів (до кінця 2010 року оператор обслуговував трохи більше 750 тисяч абонентів).

Штаб-квартира в Лондоні як підтвердження глобальних амбіцій? Справжнім підтвердженням стали б справді масштабні проекти за межами Росії. Але поки що пестять вухо будь-якого патріота повідомлення про вихід Yota на ринки Нікарагуа чи Перу, якщо розібратися, — не найуспішніші і повністю дотаційні акції. Принаймні про значущі успіхи промови до цих пір не йде. Та й усі, що досягнуто на зарубіжних ринках, — швидше заслуга Ростехнологій. Корпорації, що володіє «представництвами в дуже багатьох країнах» світу, співробітники якої забезпечують «підготовчий період» у різних країнах для «Скартел» (як підтверджує сам Денис Свердлов). Тому, думається, неодноразові висловлювання топ-менеджера про те, що очолювана ним «серйозна компанія з грошима і досвідом реалізації масштабних проектів» отримує безпрецедентну підтримку урядів інших держав виключно в силу своїх компетенцій та інвестиційних можливостей, все-таки не слід сприймати буквально.

Що в сухому залишку? Кілька зарубіжних міст охоплено бездротовими мережами за пару років роботи. Це і приємно, і, напевно, патріотично. Але оператори «великої трійки» вже без особливого пафосу творять чудеса цікавіша — причому на регулярній основі.

У цілому маркетингового шуму навколо «Скартел» достатньо — і з точки зору просування торгової марки це абсолютно правильно. Але й тут у наявності деяка розмитість фокусу. Крім профільної діяльності з розвитку власне бездротових мереж, компанія фінансує (причому на позикові кошти) проведення різного роду фестивалів (на зразок Yota.Space) і навіть планувала придбати права на використання свого бренду в найменуванні російського етапу Гран-прі «Формули-1». В усякому разі, саме про це в жовтні минулого року під час зустрічі Володимира Путіна з представниками російського бізнесу, готовими виступити в ролі партнерів змагань ревуть болідів, заявив Сергій Чемезов. «Наша компанія« Скартел », яка працює під брендом Yota, готова придбати назва перегонів, — сказав він. — «Скартел» хотів би, щоб вона називалася «Yota Гран-прі». Але епохальної події не сталося. Мабуть, в країні поки не знайшлося траси, здатної прийняти перегонів. Але чи зупинить це маркетологів Yota?

Концепти телефонів для мереж 4G представники «Скартел» демонстрували російському президентові, вельми симпатизує новим технологіям. І це теж правильно. Пропаганда хайтека в країні просто необхідна. Ось тільки представників компанії чомусь постійно тягне говорити, що це «російська розробка». Враховуючи, що кожен захід за участю першої особи держави детально висвітлюють федеральні телеканали, подібні сюжети виявляються досить приємними для масової аудиторії («Ось і у нас роблять щось технологічне!»). Шкода тільки, що в Росії поки немає ні власних чіпів, ні модулів пам’яті, ні мікросхем вітчизняного складання, використовуваних при виробництві користувача пристроїв. Так що «вітчизняна розробка» на практиці зводиться до вибору «начинки» за каталогами OEM-виробників з Південно-Східної Азії і, можливо, промислового дизайну самого корпусу та «доведенні» зв’язки апаратних компонентів з операційною системою.

Всі ці незручні дрібниці нікого б не бентежили, з’явися подібні пристрої на прилавках. Але поки що жодного смартфона дійсно російської розробки на ринку не видно. Є тільки красиві картинки на телеекранах.

До речі, Сергій Чемезов одного разу заявив, що «через деякий час виробництво мобільних телефонів повністю переведуть з Тайваню до Росії». По суті — розумно. Але як це буде реалізовано на практиці? У вигляді збірки з готових «машинокомплектів» на міні-заводик в Сколкові?

Все це далеко не «технічні» питання. Адже очікується, що «Скартел» дійсно зможе сприяти розвитку вітчизняного виробництва телекомунікаційного обладнання. Причому насамперед у сегменті операторського «заліза». А це вже не жарти. Тут проколів бути не повинно.

За наявними даними, Рос-технології розглядають можливість організації в Росії спільного підприємства з випуску мережевої інфраструктури для мереж зв’язку четвертого покоління. Судячи з усього, мова буде йти про спільне виробництво за участю одного з лідерів ринку телекомунікаційного обладнання. Можливо, технологічним партнером виступить Alcatel-Lucent, Ericsson, Huawei, Nokia Siemens Networks або Samsung. Зауважимо, у Ростехнологій є всі шанси не тільки домовитися про створення СП, але і забезпечити збут продукції. За найоптимістичнішими прогнозами аналітиків, лише на фрагментарне покриття країни LTE-мережами в населених пунктах буде потрібно ніяк не менше 20 тисяч базових станцій. Якщо кожна коштує хоча б 50 тисяч доларів (ще стільки ж додають «обв’язка», дозвільні документи, монтаж, опорні конструкції і т. п.), ми легко отримуємо ринок ємністю в 1 млрд доларів. І в цьому сенсі немає резонів обговорювати, чи буде випускається в нашій країні обладнання «краще» або «гірше» зарубіжного. Воно буде — таким же. Просто проведеним за тими правилами, які встановлені в Росії. Для країни, що реалізує великий нац-проект по розгортанню мереж 4G, це цілком виправданий підхід.

Де гроші?

Завдяки всій цій активності «Скартел» поглинав гроші темпами, яким можна тільки позаздрити. Так, на кінець 2010 року, судячи з офіційної інформації, боргів у компанії накопичилося на 376,9 мільйона доларів. (Справедливості заради відзначимо: всі «сотовики» спочатку також мали вельми значний портфель «закопаних у землю» інвестицій. Правда, в основному це були гроші акціонерів компаній-операторів, тоді як «Скартел» займає грошові кошти начебто на вільному ринку.)

Стратегія оператора цілком розумна для технологічних проектів, але залишає мало можливостей для маневру. Адже будь-яка невдача відразу ж викликає численні запитання «У вас все добре?» Або «Що буде далі?», Відповіді на які дуже цікавлять інвестиційних банкірів. І схоже, що менеджмент компанії подібна пресинг дуже нервує.

Для побудови швидкісних мереж мобільного бездротового зв’язку дійсно потрібні масштабні інвестиції. До того ж, як випливає з неодноразових запевнень керівництва компанії, крім базових станцій WiMAX і LTE «Скартел» створює ще й власну базову мережу фіксованих ліній зв’язку для «прокачування» трафіку, будує центри обробки даних і підводить оптоволокно до кожної базової станції за принципом «ніяких радіорелейних станцій в каналі ». З точки зору розвитку сучасних швидкісних мереж мобільного бездротового зв’язку це найправильніший шлях розвитку. Адже обсяг трафіку зростає вибуховими темпами. Тим часом багато тисяч базових станцій в операторів «великої трійки» все ще використовують радіоканал — далеко не найшвидший спосіб передачі даних. Особливо за межами великих міст.

У частині будівництва хороших мереж «Скартел» — дійсно передовик. Щоправда, грошей потрібно було б куди менше, якби старт проекту відбувся трохи раніше. У професійних колах існує думка, що, почни Yota по-справжньому працювати десь року 2006-2007-му — все було б набагато краще. Мережі 3G найбільші оператори стільникового зв’язку тоді ще не розгорнули, та й життєвий цикл технології мобільного WiMAX виглядав в той момент куди більш прогнозованим і довгостроковим. У підсумку побудувати і швидко окупити мережі мобільного бездротового доступу хоча б у великих містах Росії можна було б без особливих клопотів. І ось вже потім залишалося б лише плавно мігрувати до стандарту LTE, разом з усіма іншими операторами.

— Був би «Скартел» таким же нішевим оператором, як «Скай Лінк», що в цьому поганого? — Говорив авторові чиновник профільного міністерства. — ARPU1, що перевищує 50 доларів на місяць, ще нікому не заважав. На тлі 10-15 доларів в операторів «великої трійки» різниця була б очевидна. Зараз той же «Скай Лінк» стає частиною об’єднаної «Ростелекома». Адже приблизно така ж доля цілком могла б очікувати і «Скартел».

Але не сталося, оскільки тільки в кінці 2006 року, як свідчить корпоративна легенда, Денис Свердлов з колегами прийшов до Сергія Чемезову з ідеєю створення оператора зв’язку, що використовує стандарт WiMax. Ростехнології допомогли «Скартел» з отриманням частот, а в кінці 2008 року держкорпорація придбала блокпакет компанії. Але на це потрібен час. Ось чому не тільки тактику, але і стратегію довелося міняти вже на ходу. Тими ж обставинами пояснюється і міграція від технологій мобільного WiMAX до LTE, розпочата «Скартел» на початку 2010 року.

Чи варто пояснювати, що зміна технологічної платформи — процес вельми болючий? Компанії, що витратила масу грошей і енергії на те, щоб розтлумачити всім навколо переваги WiMAX, довелося давати зворотний хід, пояснюючи абонентам і всьому ринку, що на WiMAX світ клином, в общем-то, не зійшовся. І що головне для високотехнологічної компанії — робити ставку на новітні розробки в галузі зв’язку, а не триматися усіма силами за рішення, взяті на озброєння в самому початку.

Правда, Роскомнадзор в цю аргументацію чомусь не повірив, заборонивши компанії використовувати наявні частоти (видані нехай і для мобільного, але все-таки WiMAX) для будівництва мереж LTE. Не допомогла навіть підтримка керівництва Республіки Татарстан, де повинна була запрацювати перша в Росії LTE-мережу. Така мережа в Казані дійсно була побудована (на що треба було два місяці і 20 мільйонів доларів) і навіть з успіхом продемонстровано 30 серпня 2010 року в ході святкування Дня Республіки. Швидкість каналу зашкалювала, а відео з рухомих об’єктів передавалося в Інтернет навіть у HD-якості. Здавалося б, успіх? У всякому разі заголовки «Мережа 4G запущена в Росії» потрапили на перші шпальти ЗМІ. Але після демонстрації, щоб не злити регулюють федеральні органи, мережу довелося … вимкнути. Причому самостійно, а не за «наказом згори», як стверджували деякі блогери.

В цілому оператор діє хвацько, часом на межі фолу. І це викликає щиру людську симпатію. Користуючись формулюванням Віктора Суворова в «Акваріумі», можна сказати, що він «творчо і гнучко використовував статут, відкидаючи застарілі і віджилі правила». Але чи не пора з’явитися відчутним результатами цієї гнучкості? Нове LTE-«залізо», на яке витрачено десятки мільйонів доларів, поки залишається мертвим вантажем: послуги в новому стандарті оператор надавати не може. А операційні витрати вже досить високі.

Загальний оборот компанії за 12 місяців 2010 року склав 3,7 млрд рублів. Скромно. Особливо для другого, по суті, року комерційної експлуатації. Середньорічна маржа — 10,3%. Що знову-таки не густо в порівнянні з операторами «великої трійки» (близько 40-45%) Багато проблем проекту Yota — зворотна сторона діяч-

ності на вістрі галузевого прогресу. Так, до цих пір не налагоджена комерційна експлуатація міжнародного роумінгу. І це об’єктивна проблема: мережі мобільного WiMAX в усьому світі працюють на різних частотах, а співтовариство LTE-операторів тільки формується.

Компанія поки стоїть осторонь і від бурхливо зростаючого ринку додаткових сервісів в мережах бездротового зв’язку (VAS, value-added services). Причому знову не з власної вини. У сегменті додаткових інформаційно-розважальних послуг успіху не видно, оскільки немає LTE-смартфонів. І не тільки у «Скартел». На світовому ринку таких моделей поки — мінімум. У підсумку продукт, пропонований ринку, всього один — доступ в Мережу (навіть обладнанням оператор формально не торгує: цим займаються партнери).

До цих пір важко говорити і про повноцінне надання послуг широкосмугового доступу в Інтернет. Вся справа в обмеженнях, які виникають на стику базових мереж операторів зв’язку з мережами загального користування, а також в пропускній спроможності магістральних каналів. У результаті все, що можна отримати при використанні радіоінтерфейсу стосовно до мобільного WiMAX, — це швидкість передачі даних, що не перевищує 20-30 Мбіт / с. Працювати з сучасним мережевим контентом в таких умовах не надто комфортно. А гарантувати доставку мультимедійного контенту оператор може лише з певною часткою ймовірності. Та й то стосовно найпростішим сервісів, коли достатньо швидкостей в 1-2 Мбіт / с.

Не випадково «Скартел» доводиться підтримувати ще й дуже витратний відділ НДДКР, де не стільки розробляються, скільки адаптуються до технологічних реалій нові послуги. Слід враховувати й інші обмеження. Зокрема, компанія поки не може не тільки конкурувати, але і домовитися з іншими російськими операторами (перш за все гравцями «великої трійки») про доставку свого сервісу в чужі мережі з високою швидкістю доступу. Таким чином, всі послуги Yota обмежуються незначним географічним покриттям власної мережі і досить скромною абонентською базою. Не випадково за додаткові сервіси (наприклад, «Yota.Музика») грошей з абонентів «Скартел» поки що не просить.

Новий курс

До початку 2011 року «Скартел» підійшов з подвійними показниками. 750 тисяч абонентів — непоганий результат для старту з нульової позиції. Однак, за найскромнішими прогнозами, WiMAX-пристроїв різних типів, до розробки та впровадження яких доклали руки в «Скартел», на території Росії було продано більше 1,2 млн штук. Легко підрахувати, скількох клієнтів оператор втратив з самого початку.

Зрозуміло, не слід скидати з рахунків позитивні підсумки розвитку проекту Yota. Так, для регіонів послуги безлімітного доступу за 900 рублів на місяць стали революційним пропозицією. Не випадково після виходу компанії на ринки Уфи і Краснодару в цих містах спостерігалося формений «цінової зорепад» — в операторів як мобільного, так і фіксованого зв’язку. Самі гравці в цьому ніколи не зізнаються офіційно, але було ясно: злякалися все. Судячи з відгуків користувачів, оператори кинулися покращувати якість обслуговування і усувати технологічні проблеми, щоб утримати абонентську базу. Якщо б цей благотворний процес вдалося підтримати активним будівництвом потужних мереж «Скартел» — ринок доступу в Мережу в країні змінився б разюче. Однак і ці надії поки не виправдалися. Хіба що абоненти Yota могли відчувати гордість за постачальника послуг: оператор не вводив внутрішньомережний роумінг. У підсумку користувач з Москви міг за тими ж тарифами отримувати доступ до Мережі та в Сочі, і в Санкт-Петербурзі.

І все-таки, як не старайся, без «але» і «проте» не обійтися. Як ми зазначали вище, сьогодні в оператора дві мережі. Одна з них генерує грошовий потік, інша — простоює. Але ж мова йде про п’ять великих містах країни! У компанії є шанс використати для розвитку мереж LTE частина потужностей інфраструктури WiMAX. Але це теж час і нові витрати. Та й з тарифікацією послуг не все гладко. Сьогодні мережі Yota часто виявляються перевантаженими: позначається активне, десятками гігабайтів, споживання трафіку (в основному для закачування піратського контенту). І хоча в компанії завжди запевняли, що не хочуть обмежувати своїх абонентів, зробити це все-таки довелося. Причому обмежили чомусь саме тих клієнтів, які … не створювали особливою навантаження на мережу. Усі їхні «гріхи» полягали в тому, що вони платили оператору нерегулярно.

З середини березня 2011 року «Скартел» скасував усі лімітовані тарифи (коли можна було купити повноцінний доступ на добу-дві і т. п.) і в півтора рази підвищив ціни на місячний доступ. Чи варто було відважувати лояльної аудиторії такого ляпаса? Чи варто було так різко міняти умови, не зробивши майже нічого, щоб утримати лояльних абонентів? Так, оператор запропонував знижки за тривале обслуговування: заплативши за півроку, можна було залишити вартість місячного безлімітного обслуговування на колишньому рівні: 900 рублів замість 1 400. Але попутно не з’явилося ні тарифів з мінімальною швидкістю доступу (як в операторів «великої трійки»), ні пільгових цін на обладнання. Сервісний і безкоштовний доступ на швидкості 64 Кбіт / с, який мають всі користувачі протягом двох місяців після завершення останнього оплаченого періоду? Це скоріше не крок, а півкроку назустріч клієнтам. У результаті абоненти, які, по суті, фінансували цей стартап з самого початку його розвитку, не отримали ніяких преференцій. За статистикою клієнтів, які використовували поденну оплату доступу, а не місячний безлімітний варіант, у «Скартел» було 24%. Саме цих споживачів оператор ризикує тепер недорахуватися.

Подібні зміни в тарифній політиці Денис Свердлов пояснює просто. «Ми не хочемо бути запасним Інтернетом, — говорить він. — Ми хочемо бути основним ». І додає: «Ті, у кого наша послуга працює погано, перестали нам платити і бути нашими клієнтами». Висока ймовірність, що такого роду заяви можуть тільки сприяти відтоку абонентів. У всякому разі, якість мережі з моменту підвищення цін краще не стало.

Інша помітна подія в біографії компанії — роль «базового будівельника» LTE-мереж по всій країні, яку «Скартел» отримав зовсім недавно. Цей проект не зважилися проігнорувати ні учасники «великої трійки», ні «Ростелеком».

У міжнародній термінології мова йде про реалізацію моделі Network Sharing: компанія, що володіє необхідними ресурсами (в тому числі адміністративним), буде забезпечувати інфраструктуру мобільних мереж 4G для всіх великих операторів мобільного зв’язку в Росії. По суті це державний проект, покликаний одночасно збільшити вартість базового активу — саме «Скартел».

Витонченість розіграної комбінації в тому, що віддати зайняті раніше на будівництво мереж гроші «Скартел» поки не може. Надто вже невисокий поточний грошовий потік. Але і підштовхувати компанію до банкрутства теж немає ніякого резону. Ліквідність встановленого устаткування невисока, якщо продавати його «з молотка». А ось абоненти та їхні гроші в такому випадку можуть дістатися конкурентам. Ось чому був вибраний третій варіант: залучити додаткове фінансування в розмірі близько 2 млрд доларів від держбанків (є ймовірність, що в ролі «донора» виступить Ощадбанк), вибудувати LTE-мережу всеросійського масштабу і, нарешті, продати подорожчали акції «Скартел» операторам « великої трійки ». Цього має вистачити не тільки для розрахунку за раніше взятими зобов’язаннями, але і для отримання солідного прибутку.

— Не дарма голова уряду Путін, який був присутній під час підписання угоди, сказав про те, що уряд зацікавлений в цьому проекті і буде його підтримувати, — коментує співрозмовник «Бізнес-журналу», керівник «дочки» одного з великих російських телекомів. — Як би податкові пільги не звалилися на учасників процесу. Адже такі публічні заяви, по суті, першого політика в країні діють магічно.

Схоже, «Скартел» (не стільки, втім, силами менеджменту, скільки завдяки політичній вазі акціонерів) вдалося вирішити поточні проблеми. Однак це не привід для того, щоб перестати звертати увагу на прорахунки, скоєні в процесі запуску цього, без сумніву, цікавого проекту. Мало того, про прорахунки цих слід говорити відкрито і серйозно. Хоча б для того, щоб автори та ініціатори інших масштабних високотехнологічних проектів, що запускаються в Росії, не наступали на ті ж граблі. Це в загальних інтересах.
За матеріалами журналу «Бізнес журнал»

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: