Де побачити всіх зірок ВКонтакте? Розповідає головний зоряний фотограф країни Олександр Жданов

Олександр Жданов — фотограф, що знімає Сергія Лазарєва, Діму Білана, Філіпа Кіркорова, Діму Колдуна, Олександра Рибака, всі проекти «Фабрики зірок 1-7», і це тільки початок його послужного списку. Крім десятирічного досвіду роботи в шоу-бізнесі, він може похвалитися однією з найбільш відвідуваних сторінок ВКонтакте. Про те, як зробити своє життя одній суцільний піар-акцією і при цьому не згоріти на роботі, Олександр розповів журналу «викорис». http://vkontakte.ru/alexander.zhdanov — Александр Жданов Вконтакте

Як ти добився такої популярності свою сторінку?

Амбіції присутні в будь-якому успішному людину. Для мене це вже азарт. Я беру себе на слабо: а чи зможу я розкрутити акаунт так, щоб він працював на мене? Чи зможу набрати 10 тисяч шанувальників без згадки в новинах «Контакту»? Чи встигну викласти фото з заходу раніше за інших?
І значально я не ставив перед собою за мету зробити свою сторінку популярною, але зараз, я впевнений, якщо буде рейтинг акаунтів по наповненості, мій потрапить до першої трійки. Крім того я завжди шукаю діалогу з іншими користувачами. Звичайно, дехто пише гидоти: «Ти негарний, знімати не вмієш, ти потрапив у шоу-бізнес через ліжко, ти спиш з усіма зірками». Я намагався пояснювати, що це не так, але швидко зрозумів, що простіше погоджуватися.

Часто відповідаєш на повідомлення?

Звичайно. У нас в країні дуже багато цікавих і розумних людей. Причому поза залежністю від віку. Я можу ніч безперервно листуватися з шістнадцятирічної дівчинкою про політичну ситуацію в країні, а потім стібатися з тридцятирічним знайомими. Мені не потрібна лестощі, я ціную конструктивну критику. Якось одна жінка-фотограф з Києва розкритикувала багато моїх фотографії, сказавши при цьому одну важливу річ: «Якщо прибрати з них знаменитостей, це будуть самі звичайні фотки. А в кожному кадрі повинна бути історія ». Такому не вчать на курсах або на заняттях з фотомайстерства. Тому я вдячний «Контакти» за можливість вчитися в інших користувачів.

 

 

Чим ще тобі корисний «Контакт»?

Я, як вампір, вбирає всі емоції від людей, що відзначаються на моїй сторінці. Тут дуже легко знайти хороших співрозмовників і порадників не в сенсі професії, а просто по життю. Наприклад, коли я захворів і написав про це в статусі, мені за хвилину прийшло 200 повідомлень з порадами, які ліки прийняти і як лікуватися. Кожен місяць влаштовую у себе на сторінці конкурси: «Вгадайте, куди я поїду в наступний раз» або «Вгадайте, хто переможе на Євробаченні». І люди починають обговорювати, з’ясовувати, будувати здогади. Їм цікавий такий інтерактив, тому вони регулярно беруть участь у конкурсах, а я при всій своїй зайнятості намагаюся регулярно придумувати що-небудь нове. У мене зоряний аккаунт на «Однокласниках», але буваю там рідко. Я дуже чітко розділяю: «Однокласники» — це Москва, а «ВКонтакте» — це Росія.

Тобто у тебе на сторінці йде безперервний піар і оновлення інформації?

Так, я завжди намагаюся дати інформацію першим. Наприклад, під час виступу Іспанії на останньому Євробачення на сцену вискочив фанат, але майже всі канали встигли цей епізод вирізати. А я розповів про нього у своїх нотатках в той же день і додав відео. На журфак, який я закінчив з червоним дипломом, нам говорили, що ти або журналіст, або ні. Цій професії не можна навчитися і з неї не можна піти. Це стиль життя, і мені він подобається.

При всій твоїй відкритості у тебе повинні бути сфери життя, в які ти не пускаєш сторонніх.

Так, я ніколи не свічку свого брата, маму, дівчину. Хоча вони все є в «Контакті». Намагаюся не афішувати своїх друзів, тому що багато хто з них не хочуть підвищеної уваги до своєї персони. Одного разу у моєї подруги був День народження, і я в статусі запропонував користувачам дружно її привітати. Подруга на мене образилася, тому що їй зовсім не хотілося отримати привітання від двохсот незнайомих людей.

Як ти потрапив у шоу-бізнес?

У 14 років я сфотографував ще на плівку групу Іванушки International. Потім ми з братом поїхали до Москви, я дізнався адресу «Продюсерського центру Ігоря Матвієнка» і вирушив прямо туди. Залишив там фотографії за автограф. Піарниця групи попросила мене підписати договір на право використання фото, і тоді я запропонував: «Давайте я буду знімати артистів, які приїздять з концертами в Пітер». Вона погодилася, і по дзвінку з Москви мене почали пропускати на виступи. Так і стартувала моя кар’єра зоряного фотографа. Я часто ночував в аеропорту, тому що грошей на таксі не було, а потрібно було зустрічати рейси з артистами о 5-6 годині ранку. Приїжджав з вечора і чекав заради хороших кадрів. Періодично робив домашні завдання ночами в клубах після зйомок концерту, а зранку прямо звідти їхав до школи.

Як батьки поставилися до такого способу життя?

Мама хапалася за серце, але поступово зрозуміла, що сперечатися зі мною марно і змирилася. Я єдиний гуманітарій в сім’ї: старший брат — моряк, а мама закінчила фізмат. Їм був незрозумілим мій інтерес до журналістики та фотографії, але вони мене підтримували і продовжують підтримувати.

Коли ти почав заробляти гроші?

Спочатку ніяких грошей я за зйомки не отримував. Мені було просто по кайфу крутитися в цій тусовці. Поступово я став музичним редактором у журналі «Твій», а потім почав писати ще й у «Cool». Мій перший гонорар був у 14 років за постер Мумій-Троля в журналі «Ровесник». Я отримав тоді більше двох тисяч, і це для мене були дуже великі гроші.

Як оплачував поїздки на зйомки в інші міста?

Я заробляв, продаючи фотографії в ЗМІ. Але завжди віддавав пресі тільки ті фото, які були схвалені самим артистом. Ніколи не дозволю собі опублікувати якийсь компромат, тому що належу до людей так, як хотів би, щоб ставилися до мене. Якими б навіженої і емоційними не були артисти, вони теж люди, і я завжди намагаюся бути з ними ввічливим і тактовним. У цьому сенсі я не зовсім папарацці, хоча моя книга називається саме так. Мені важливіше добре ставлення оточуючих (див. відео), ніж сенсаційний знімок для жовтої преси.

Розкажи про свою книгу. Там є фотографії знаменитостей?

Роман називається «Папараці». Спочатку я хотів наповнити книгу фотографіями, але вона б вийшла дуже дорогою для читачів. А мені хотілося, щоб люди мали можливість її купити і прочитати. Тому я відмовився від фотографій і написав історію про наш шоу-бізнесі. Насправді у мене вже закінчена друга книга, і цього літа я збираюся дописати третю.

Як складалася твоя журналістська кар’єра?

На першому курсі я підписував одногрупниця звіти по літній практиці, тому що вже працював музичним редактором журналу «Твій» і ще в кількох виданнях. Але просто статті не були затребувані, редактори просили додавати фотографії. І в якийсь момент відбулося перемикання з Жданова-журналіста на Жданова-фотографа.

Коли ця робота почала приносити дохід?

Одного разу я зрозумів, що зйомки безпосередньо для артиста, а не для ЗМІ себе виправдовують, і я отримую гарні гроші. У 16 років я вже сам оплачував відпочинок за кордоном, а в 20 купив свою першу квартиру.

Ти знімав всі «Фабрики зірок». Як ставишся до колишніх «фабрикантам»?

Я знімав їх з самого першого кастингу, тому з багатьма виконавцями познайомився ще до того, як вони стали знамениті, і зараз мені з ними дуже легко спілкуватися. Я гуляв з Деном Петровим з групи «Челсі» по Пітеру, знімав Микиту Малініна в Петродворце в обнімку зі статуєю, пам’ятаю ще нікому тоді невідомих хлопців із групи «БиС» з йогуртом і булочкою на кастингу. У відношенні цих людей для мене вже не існує поняття «зірки». Це просто друзі. З кимось з них я більше спілкуюся, з кимось менше, але з усіма мені досить комфортно, і я не відчуваю якогось пафосу або зірковості з їхнього боку.

Тобто, ти був присутній при народженні декількох поколінь зірок?

Найсмішніше, що зірки мають тенденцію змінюватися. У мене є подруга Ксенія в компанії «Кушнір Продакшн», вона мені дзвонить раз на рік з проханням познімати новий проект. Спочатку це була Лєра Массква, потім — «Брати Грімм», після — Аніта Цой, зараз вони займаються Лерой Лерой. Артисти змінюються, а ми з Ксенією як працювали в цьому бізнесі, так в ньому і залишаємося. І я не виключаю, що скоро вона мені зателефонує з приводу нового проекту.

Коли ти все встигаєш?

Мій наркотик — кава. Я категорично не сприймаю сигарети і алкоголь. Тому рятуюся кофеїном.

А як борешся із втомою і стресом?

Три-чотири роки тому в мене почалися сильні напади невралгії. Дихав уривками, тому що грудну клітку зводило від болю. Насправді, я просто загнав себе, і організм перестав справлятися з таким ритмом. Лікар сказала мені, що це не лікується і порадила частіше перемикати увагу і випробовувати побільше позитивних емоцій. Саме тому я стільки подорожую. За десять років відвідав 65 країн світу (див. замітку) Скоро їду в Японію, вже в передчутті подорожі. При цьому я завжди намагаюся познайомитися з російсько-або англо-що говорять людьми, що проживають в цій країні, щоб вони мені підказали самі цікаві місця, кафешки, магазинчики, про які не можна прочитати в путівнику.

Друга моя пристрасть — це зоопарки. Я побував у багатьох зоопарків світу, і емоції кожен раз через край. Я завжди заздалегідь пишу листа керівництва з проханням показати мені якісь закриті території, дозволити познімати тварин поблизу. Я тримав у руках малюків жирафа, бегемота, мавпочки, новонародженого їжачка. До таких дитинчатам не можна залишитися байдужим.

Ці поїздки дають мені сили, щоб працювати в шоу-бізнесі, сили, щоб заробляти добрі гроші.

Чим будеш займатися найближчим часом?

У ці вихідні я буду на премії «Муз-ТВ» знімати Олександра Рибака та Леру Леру. Обов’язково викладу фотографії на своїй сторінці з максимальною оперативністю.

Переклад з http://vkurse.vkontakte.ru/?mid=23067228 # / article/988482 /

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: